ПОЕТЕСА ЕПОХИ: до 90-річчя Ліни Костенко

 Ліні Костенко, твори якої перекладено англійською, білоруською, естонською, італійською, литовською, німецькою, словацькою, французькою та іншими мовами, виповнюється 90 років. Без сумніву, її слово – «твердая криця». Її поезія – відверта та щира. Її талант – винятковий та багатогранний. Згадаймо рядки з її творів. Многая літа, Ліно Василівно!

І все на світі треба пережити, бо кожен фініш — це по суті старт. І наперед не треба ворожити, і за минулим плакати не варт…

********

Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі.

********

Віддай людині крихітку себе. За це душа наповнюється світлом.
*******

Жінка – як музика, її можна любити навіть не дуже розуміючи.

*********

Важко любити розумну жінку. Завжди боїшся впасти в її очах. Жінка втрачає на інтелекті, лише коли закохана. Так що бажано стабільно підтримувати в ній цей стан.

********

Несказане лишилось несказанним.

*********

Бо хто за що, а ми за незалежність.
Отож нам так і важко через те.

*********
Ми – ушкоджене покоління. Ще від предків щось узяли, а нащадкам вже не маємо що передати.

*********

Ми унікальна нація. У нас хліборобів морили голодом. Режисери ставили спектаклі у концтаборах. Поетів закопували у вічну мерзлоту. У кого ще є атомний саркофаг? А у нас є.

********

Єдиний, хто не втомлюється, – час. А ми – живі, нам треба поспішати.
*******

Так багато на світі горя,  люди, будьте взаємно красивими!